НУШ

Батькам майбутніх першокласників про «Нову українську школу»

Кожна дитина неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія Нової школи – допомогти розкрити та роз- винути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками.

Концепція «Нової української школи»

Початок навчання у школі – визначний переломний момент у житті кожної дитини. Безпечне й безтурботне життя дошкільника змінюється і наповнюється вимогами, обов’язками і обмеженнями: кожен день треба ходити до школи, систематично і напружено працювати, слідувати нормам і правилам шкільного життя, виконувати рекомендації вчителя. Що будуть вивчати у новій школі? Чи комфортно буде маленькому школяреві? Ці та інші питання непокоять кожного з батьків учнів, які сядуть за шкільні парти в 2019 році та вчитимуться у новій українській школі. Концепція «Нової української школи» передбачає докорінне перезавантаження шкільної освіти, спрямоване на формування успішного, ініціативного, громадсько-активного учня.

Навіщо зміни?

 Сучасні діти потребують іншого ставлення до них з боку дорослих. Наші діти повинні вчитись мислити самостійно, вміти формувати власну думку, яку вчитель має поважати. Школа сприятиме виробленню у дітей чітких життєвих цінностей, що допоможуть розібратися у великій кількості інформації, якою переповнений світ. Головне завдання вчителів початкової школи у тому, щоб «школа стала для дітей школою радості, а для батьків – школою спокою».

Що ж зміниться у шкільному житті?

Основною новацією початкової школи є інтегративний підхід, коли навчальний матеріал буде інтегруватися в змісті споріднених предметів. Завдяки цьому в учня складатиметься цілісна картина навколишнього світу і зменшиться кількість навчальних предметів. Обсяг вивчення окремих освітніх галузей, як от, мовно-літературна чи математична, не зменшиться – просто зміниться спосіб подачі. Повсякденне навчання стане цікавим та успішним. У майбутньому це допоможе сформувати інтерес учнів до математично-природничих дисциплін. Роль учителя зміниться. Крім передачі знань вчитель буде сприяти формуванню позитивної самооцінки, розвивати ключові навички для життя. Зокрема, будуть виховуватися цінності свободи і відповідальності, почуття безпеки, вміння формувати і відстоювати власну точку зору, слухати інших, ділитися, досягати компромісів. Разом з учителем учні братимуть участь в розробленні та дотриманні правил поведінки у класі. У новій українській школі вчителі будуть використовувати діяльністний підхід до організації освітнього процесу: не механічне заучування правил, формул, дат і текстів, а розуміння закономірностей явищ і процесів, вміння використати набуті знання у повсякденному житті, здатність працювати у команді, критично оцінювати інформацію, події, свої вчинки. Нова школа працюватиме на за- садах «педагогіки партнерства». Це спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками, однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат.

Школа допомагатиме батькам у кращому розумінні процесів фізичного, ро- зумового та духовного розвитку дитини, виборі найбільш ефективних способів виховання в дитини сильних сторін характеру відповідно до індивідуальних особливостей. Педагог має визначити схильності та здібності дитини до тих чи інших предметів для цілеспрямованого розвитку. Учнів залучатимуть до різного роду ігор, реалізації дослідницьких проектів, групових занять тощо. Навчання має бути цікавим для дітей, щоб в учнів не пропав інтерес до школи. Школа має на меті сформувати особистість, здатну в майбутньому аналізувати та розв’язувати складні завдання. Батьки зможуть співпрацювати з учителем у такий спосіб:

• брати участь у постійному діалозі, у тому числі – у батьківських зборах.

 • організовувати додаткову комунікацію (групи в месенджерах, інформаційні розсилки, “чайні зустрічі”, обміни книжками та іграми).

• допомагати в організації заходів, проведенні класних і позашкільних занять.

Коли батьки беруть участь у шкільних заходах, співпрацюють з учителем, дитина бачить, що всі значимі для неї дорослі піклуються про неї. Відтак, зростає її самоповага. Об’єднання зусиль учителів і батьків сприяє особистісному зростанню ди- тини і полегшує засвоєння матеріалу. Ось чому важливо зробити школу і дім одним цілим для дитини. Виховання не буде зведено лише до окремих «занять із моралі».

Виховання сильних рис характеру дитини буде здійснюватися через особистий досвід, на засадах поваги до прав людини, демократії, підтримки добрих ідей. Важливо, що у школі буде створюватися атмосфера довіри, доброзичливості, взаємодопомоги і взаємної підтримки при виникненні труднощів у навчанні та повсякденному житті. Нова школа передбачає зміни у структурі. Загальна тривалість навчання повної загальної середньої освіти збільшиться до 12 років: 4 роки – початкова освіта (1 – 4 класи), 5 років – базова середня освіта (5 – 9 класи) і 3 роки – профільна середня освіта (10-12 класи). Починатимуть вчитися діти, як правило, з шести років. Діти з особливими потребами зможуть вступати до школи у віці фізичної готовності. Навчання буде організовано за єдиним стандартом без запровадження предметів із поглибленим рівнем. Це дозволить уникнути соціального розшарування та відбору дітей у молодшому шкільному віці.

Початкова освіта ділитиметься на два цикли:

1-2 класи – адаптаційно- ігровий;

3-4 класи – основний цикл, з навчанням по предметах, частину з яких будуть оцінювати.

Перший цикл початкової освіти допоможе учневі звикнути до шкільного життя. Навчання буде організовано через діяльність, ігровими методами як у класі, так і поза його межами. У другому циклі початкової освіти буде формуватися почуття відповідальності й самостійності. У процесі навчання будуть використовуватися методи, які вчать робити самостійний вибір, пов’язувати вивчене з практичним життям, враховуючи індивідуальність учня. Частина предметів передбачатиме оцінювання. Оцінка – як рекомендація, а не як покарання. Навчальні досягнення учнів перших класів з усіх навчальних предметів (як і до того) не оцінюються в балах, а підлягають словесному оцінюванню.

В 1-2-му класах буде запроваджено описове формувальне оцінювання, традиційних оцінок у балах не буде. Наразі частина батьків вимагає оцінок. І вчителі їх ставлять. Іноді у балах, іноді замінюють оцінки іншими зовнішніми атрибутами (зірочками, сонечками тощо). Але оцінка часто не відображає реальний рівень знань, а лише створює психологічний стрес для учня. Задля уникнення стресу учителям запропоновано не озвучувати оцінки на батьківських зборах і в класі: вчитель надасть інформацію про навчальні досягнення учня особисто його батькам.  Оцінки учнів слугуватимуть для аналізу здібностей учня, вони носитимуть рекомендаційний характер. Вчитель постійно вестиме спостереження за навчальним ростом учнів вже з перших днів навчання в школі. За результатами спостереження вчителі дізнаватимуться, кому з учнів потрібно більше допомагати, а батьки краще розумітимуть особливості розвитку своєї дитини. Невід’ємною частиною процесу оцінювання є формування здатності учнів самостійно оцінювати власне зростання. Кожен день навчання у початковій школі розпочинатиметься «ранковими зустрічами», під час яких діти будуть знайомитись з тематикою дня, ділитися власним досвідом, обмінюватись щоденними новинами. Обмін інформацією допомагає розвивати навички, які дають змогу навчатися впевнено говорити й слу- хати.

Вчителі визнають особливу роль ранкової зустрічі в житті дітей і присвячують 15–25 хвилин на початку дня, аби створити позитивну атмосферу в учнівському колективі на весь навчальний день у школі. Обов’язковим елементом є фізкультхвилинки, які проводяться через кожні 15 хвилин уроку. Освітнє середовище організоване таким чином, щоб кожна дитина почувала себе у класі затишно і безпечно, а кожен клас відображав ту спільноту дітей, яка там навчається. Водночас, будуть і місця, де дитина зможе побути наодинці. Парти в класі можуть переставлятись в залежності від виду роботи. Навчання буде вдалим, якщо до участі у навчально-виховному процесі активно будете долучатись і ви, батьки, адже ви – перші вчителі й найкращі знавці своєї дитини. Пропонуємо декілька порад батькам першокласників, які допоможуть дитині адаптуватися до нових умов, уникнути складностей у відносинах, дозволять зробити успішними перші кроки учня у шкільному житті:

– підтримуйте першокласника в його бажанні домогтися успіху. В кожній справі обов’язково знайдіть, за що можна його похвалити. Пам’ятайте, що похвала й емоційна підтримка («Молодець! Ти так добре впорався!») здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення людини;

– не лякайте школою. Ні в якому разі не ведіть при дитині розмови, що у нього «закінчилося дитинство», не жалійте його: мовляв, бідненький, починаються трудові будні. Навіть жартома не лякайте школою;

 – вислухавши зауваження вчителя, не поспішайте сварити дитину, постарайтесь, щоб ваша розмова з вчителем проходила без дитини. Візьміть до уваги позиції обох сторін і не поспішайте з висновками. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його навчальних справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або психолога;

 – розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Будьте в курсі, взнавайте кожного тижня, що дитина вивчає, які у неї успіхи, над чим ще треба попрацювати. Запасіться терпінням, приємно, якщо є успіхи, якщо немає – це не трагедія;

 – враховуйте, що навіть «зовсім великі» діти дуже люблять казку перед сном, пісеньку, лагідне погладжування. Все це заспокоює їх, допомагає зняти напруження, накопичене за день, спокійно заснути;

 – завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це показники втоми, перевантаження;

– ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного. У першокласника повинно залишатися досить часу і для ігрових занять;

– вам буде потрібне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Дитина має відчути, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте;

– зацікавлюйте дитину в навчанні, але у цьому слова «треба вчитися» не помічники, необхідно дати відчути, що дізнаватися щось нове – це захоплююче і корисно;

– постійно цікавтеся шкільним життям дитини, вона повинна знати, що вам не байдуже, що відбувається в школі, в класі, що у неї виходить, а що ні, необхідна ваша підтримка і співпереживання;

 – щиро цікавтеся думкою дитини, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію. І пам’ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює весь день;

 – позитивну мотивацію вашій дитині створять ваше спокійне  і радісне ставлення до школи, відсутність завищених вимог до успіхів дитини, позитивні розповіді про школу, відсутність страху дитини перед можливою помилкою, розвинений пізнавальний інтерес до навколишнього світу.

Кожна дитина неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями.

Місія Нової української школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками. Ключ до успіху – розуміння труднощів дитини і спокійна батьківська впевненість в її можливостях. З такою підтримкою дитина буде відчувати себе в безпеці і легше впорається з будь-якими труднощами.

Рекомендації батькам п’ятикласників

П’ятий клас – це не тільки новий етап у навчанні, це і новий етап у розвитку особистості.

Рекомендації батькам п’ятикласників

• Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: «Як минув твій день у школі?» Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте імена, події, деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати бесіди про школу.
• Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поводження та взаємини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих приводів, для занепокоєння, консультуйтеся з учителем не рідше, ніж раз на місяць.
• Знайте програму й особливості школи, де вчиться ваша дитина. Відвідуйте всі заходи й зустрічі, організовані батьківським комітетом і педагогічним колективом. Використовуйте будь-які можливості дізнатися, як ваша дитина навчається і як її навчають.
• Допомагайте дитині виконувати домашні завдання,але не робіть їх самі. Установіть спеціальний час для виконання домашнього завдання і стежте за виконанням цих настанов, що допоможе вам сформувати позитивне ставлення до навчання.
• Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім установіть зв’язок між її інтересами й предметами, що вивчають у школі.
• Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу вдома, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.
• За будь–якої можливості намагайтеся уникнути значних змін або порушень у домашній атмосфері протягом першого півріччя. Спокій домашнього життя дитини допомагає їй ефективніше розв’язувати проблеми в школі.
• Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.
• Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, історії тощо.
• Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай вдома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.
• Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.
• Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.
• Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя – прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.
• Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.
• Пам’ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, – ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж.
• Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ

Будь – які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.

Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

10. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

11. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність – як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

12. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

13. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

14. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

15. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

16. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

17. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

18. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

19. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

20. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.

3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це – природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:

1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.

2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.

3) Нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

Дуже часто у п’ятикласників можуть виникнути проблеми у навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але з’ясувати причини цього потрібно.

Першопричина – це нові вчителі, нові предмети. У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця. І діти за чотири роки пристосувалися до її вимог. У п’ятому класі кожний предмет викладає окремий вчитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом важко зорієнтуватися у цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво

Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального року), пояснити, що не все у навчанні цікаво. Навчання – це гарний спосіб виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів.

Допомагаючи дитині, підтримуйте зв’язок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання були однакові.

Пам’ятайте, що у п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень провчиться у п’ятому класі, так він і буде ставитися до навчання в старших класах.

Ви повинні знати:

• З ким приятелює ваша дитина.
• Де проводить вільний час.
• Чи не пропускає занять в школі.
• В якому вигляді або стані повертається додому.

Ви зобов’язанні помітити і відреагувати, коли:

• В домі з’явилися чужі речі (з’ясуйте, чиї вони).
• В домі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами)
• В домі з’явилися голки для ін’єкцій, часточки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних речовин).
• В домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (з’ясуйте, хто і з якою метою їх використовує).
• В домі надто часто чути запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання).
• Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилась координація рухів, підвищилась збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від уколів на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).
• Не дозволяйте дітям та підліткам:
• Йти з дому на довгий час.
• Ночувати у малознайомих для вас осіб.
• Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих родичів на тривалий час вашої відпустки.
• Знаходитися вночі і пізно ввечері на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих.
• Носити чужий одяг.
• Зберігати чужі речі.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.

2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.

3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм

та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.

Шановні батьки!

Пам’ятайте:

1. Тільки разом зі школою можна досягти бажаних результатів у вихованні та навчанні дітей. Вчитель – ваш перший союзник і друг вашої сім’ї. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження про роботу вчителя і вихователя висловлюйте в школі, на зборах. Недоречно це робити у присутності дітей.
2. Обов’язково відвідуйте всі заняття та збори для батьків. Якщо не можете прийти на батьківські збори, повідомте про це педагогів особисто або запискою через дитину.
3. Пам’ятайте, що цей період розвитку є для вашої дитини найбільш сприятливим для оволодіння самостійними формами роботи, розвитку інтелектуальної, пізнавальної активності, навчальних інтересів, волі.
4. Цікавтесь навчальними успіхами дітей (запитуйте: «Що нового ти сьогодні дізнався?» замість традиційного: «Яку ти сьогодні отримав оцінку?»). Радійте успіхам, не дратуйтесь через кожну невдачу. Вчіть дітей долати труднощі.
5. Надавайте розумну допомогу у виконанні домашніх завдань. Збуджуйте інтерес до навчання. Перевіряючи домашнє завдання, націлюйте дитину на те, щоб вона розвивала вміння доводити правильність виконання завдання, наводити свої приклади. Частіше питайте: «Чому?», «Доведи!», «А чи можна по-іншому?». Навчайте бачити головне і другорядне та зосереджуватись на головному.
6. Прищеплюйте хорошу звичку готуватись систематично, без нагадувань сідати до роботи, виконувати її уважно.
7. Звертайте увагу на повторення.
8. Пам’ятайте, що на емоційне самопочуття дитини починає все більше впливати те, як складуться її стосунки з товаришами, а не тільки успіхи у навчанні і стосунки з учителями.
9. Вчіть дитину бути хорошим товаришем: хотіти і вміти надавати допомогу, виручати з біди, доброзичливо ставитись до помилок інших і з готовністю прислухатися до зауважень на свою адресу.
10. Сприяйте тому, щоб ваша дитина брала участь у всіх заходах, які проводяться у класі та школі.
11. Намагайтесь вислуховувати розповіді дитини (про себе, товаришів, школу) до кінця. Ділитися своїми переживаннями – природна потреба дітей.
12. Цей період загострення критичного ставлення до себе актуалізує потребу в загальній позитивній оцінці особистості іншими людьми, перш за все дорослими. Тому ніколи не давайте оцінку дитині, а лише її вчинку. Не говоріть: «Ти ледар, брехун…» Мудрі батьки кажуть: «Ти мене дуже засмутив сьогодні. Я цього не чекав». Замість «не бреши», скажіть «говори правду». А ще краще усміхніться: «Здається, хтось говорить неправду».
13. Виховуйте самоконтроль, самоаналіз, самооцінку.
14. Особливу увагу звертайте на досягнення, здобуті наполегливою працею.